У своєму ріденькою "казенному" спальнику я не те щоб прям коліти, але постійно перебував на межі замерзання мерзлякувато. Палатка була мені коротке, тент був вологим від конденсату, притулятися до нього спальником було не можна, я одягав каску і упирався у вологий тент головою, щоб не упиратися з боку входу ногами. Народ в нормальних спальниках на холод не скаржився. Що ж сам собі влаштував проблему треба терпіти, когданібудь це закінчиться. У ході балачок мимохідь з'ясувалося, що Ігор з Вадимом в гори йшли по першому разу. Типу, сідючі за доброю чарчиною зарубали, а слабо нам з тобою, старий, на Білуха зайти? Сказаносделано, чого шкодувати грошей по "одиничка", коли відразу на 4,5 км можна заскочити? Тепер вони підколювали один одного в дусі "будьте обережні у своїх бажаннях вони можуть виповнитися". Що до мене, то я йшов сюди поступово перед цим походом було три "одинички" (по одній за літо). У минулому році через пару тижнів після, типу, розминки (перед Білуха) походу по околицях південного Байкалу (Шумак), я захворів на пневмонію і завис на три тижні в шпитальці. Захворів я, напевно, не в поході, швидше за інфекція какаянібудь вже в місті дістала, але так чи інакше плани мої похерілісь і в серпні 2005го я на Білуха не потрапив пішов у 2006м.
Сирість від конденсату було вже з усіх сторін, в тому числі і від статі. Легкі простудні прояви призвели до того, що хропів тепер не тільки Ігор, але і Ілюха з Вадимом теж сопіли все в комплексі працювало, як звукова система 2.1 дві колонки і саб. У мене було відчуття, що я другу ніч не спав, але Ілюха повідомив мене, що я серед ночі бурмотів якусь нерозбірливу тарабарщину виходить, на якийсь час все ж таки засипав. Що ж, у всіх свої недоліки. Ілюха з невідомих причин продовжував у двох випадках з трьох називати мене "Льохою", а після того як я, типу, дотеп, що на ім'я "Леха" відкликає в два рази швидше, ніж на рідне, частота називання мене "Льохою" ще більше виросла тепер я мимоволі смикав довбешкою, коли комусь вимовляв будь-яке з двох імен.